Вікові особливості дитини 3-4 років

Третій рік життя є переломним у розвитку дитини. Саме у цей період відбуваються якісні зміни психіки дитини, що забезпечують поступовий перехід малюка у активну та діяльну особистість.

Темп фізичного розвитку на третьому році життя уповільнюється. У середньому за рік маса тіла збільшується на 2 кг. (на кінець року дитина важить 14,8-15 кг.), а зріст – на 7-8 см. (у три роки зріст малюка становить 95-96 см.). Збільшуються фізичні можливості дитини. Так, удосконалюється діяльність нервової системи, тому період активного неспання тепер складає 6–6,6 годин. При цьому діти легко збуджуються та швидко стомлюються від одноманітних дій.
Значні зміни відбуваються у психічному розвитку дітей – розширюються потреби, змінюються види та форми діяльності, розвивається вольова сфера, формуються елементи свідомості та самосвідомості, ускладнюється спілкування з оточуючими. Третій рік життя характеризується протиріччям між стрімким зростанням самостійності та бажанням брати участь у житті дорослих.

Важливим новоутворенням цього віку є виникнення відчуття «Я», яке стає основою самоствердження та поява почуття самоповаги. Основна частина звернень дитини до дорослого пов’язана з очікуванням позитивної оцінки своїх дій. Дитина намагається залучитися до світу дорослих, проявляючи інтерес до їх особистості та діяльності. Як результат – у мовленні дітей з’являється займенник «ми».
На третьому році життя у малюка можна спостерігати значний інтерес до мовлення оточуючих, особливо, коли воно спрямоване на дитину. Швидко збільшується словник, який на кінець року складає 1200-1500 слів. Дитина починає розуміти не тільки зміст окремих слів і фраз, які стосуються безпосередньо її та найближчого оточення, а й здатна сприймати невеликі розповіді, казки, вірші про те, що знаходиться за межами її сприймання. Малюк починає ставити запитання за змістом прочитаного, може виконувати прохання та інструкції дорослого. Тепер дитина може називати мету своїх дій певним словом («піду», «буду», «намалюю»).

Також удосконалюється сенсорна сфера малюка. Діти можуть вибирати за прикладом геометричні фігури, розрізняти чотири основні кольори, без допомоги дорослого впізнавати окремі властивості предметів. Інтенсивно розвивається фонематичний слух дитини – вона тепер може розрізняти різноманітні шуми, голоси людей, звуки і тони музики. Удосконалюються обстежувальні дії дитини – розширюється коло предметів, які цікавлять малюка. До кінця року дитина може орієнтуватися у найближчому оточенні, починає освоювати окремі часові поняття, у неї формується уміння спостерігати і порівнювати, розмірковувати, регулювати свою поведінку мовою.

Продовжує розвиватися емоційна сфера малюка. Тепер він виявляє стійкі емоції відносно окремих дорослих та дітей, виникають почуття, пов’язані із видом діяльності, естетичні, а також негативні емоції. Поведінка дитини стає більш стійкою та контрольованою, дитина вчиться долати перешкоди. Малюку тепер стають доступні різні види діяльності: малювання, ліплення, конструювання, музична діяльність.
У цей час відбуваються значні зміни і у ставленні дитини до однолітків. Діти починають спостерігати, прислухатися, наслідувати один одного. Виникають дії, адресовані одноліткові. В кінці третього року життя у дітей з’являється принципово нова форма комунікативних дій – емоційно забарвлені ігрові дії, з допомогою яких дитина не тільки виявляє своє ставлення до однолітка, а й демонструє йому свої уміння.

Загальні правила виховання.

1. Станьте добрим другом дитини, щоб вона Вам в усьому довіряла. Виконуйте усі справи із задоволенням. Так Ви виховаєте у дитини почуття вдячності за турботу та догляд, діти будуть Вас слухатися, симпатизувати Вам.

2. Намагайтесь спочатку сформувати у дитини навички самообслуговування та бажання брати участь у спільних справах (іграх, заняттях, праці тощо). Привчайте дітей бути охайними. Зробіть процес виховання культури поведінки ненав’язливим, доступним, цікавим та захоплюючим.

3. Враховуйте те, що Ваші діти вже прагнуть до самостійності, користуйтеся цим прагненням, заохочуйте його. Діти цього віку потребують і дуже полюбляють багато разів повторювати одну й ту саме дію. Так вони вправляються, а отже, набувають різних навичок. Іноді Вам буде здаватися, що дитина грає. Слід включатися у такі ігри і спрямовувати власні дії на закріплення тієї чи іншої навички. Ефективно також закріплювати вже сформовані навички у іграх з іграшками (викупати ляльку, вимити ручки пупсу тощо). Дуже добре, коли дорослі супроводжують виконання тих чи інших дій дитини художнім словом, підтримуючи у дитини ігровий настрій.

4. Починаючи роботу над формуванням нової навички не слід поспішати, підганяти дітей. Важливо сформувати у дитини позитивне ставлення до нової дії, бажання її виконувати, щоб отримати схвалення дорослого. Для того, щоб дитині було легше засвоїти якусь дію, її розбивають на декілька складових (операцій). Діти спочатку повинні запам’ятати послідовність виконання операцій, уміти розповісти про них, – тоді виконання дій стане більш легким.

5. Слід не забувати, що одяг дітей завжди повинен бути чистим, у належному вигляді. Верхній одяг повинен мати петельки, щоб його можна було повісити у шафку, взуття – чисте, сухе. Завдяки цьому дитина привчається до охайності, наслідуючи приклад дорослого. Під час одягання теж грайте з дитиною: «Сховай ніжки у нірки!», «Зазирни у тунель!» тощо.

6. Не забувайте хвалити та заохочувати дитину. У оцінці поступово формулюйте нові вимоги до якості виконання дитиною тих чи інших дій. Для оцінки рівня сформованості певної навички використовуйте ігровий прийом – нехай улюблена іграшка дитини подивиться і скаже «…чи добре Сашко вміє мити ручки?».

7. Використовуйте різноманітні життєві ситуації для закріплення вже сформованих навичок та формування потреби засвоювати нові. Використовуйте гру як основного помічника, який дозволить вам багаторазово пояснити, продемонструвати, закріпити і виправляти дитину у тих чи інших діях.

Коли варто непокоїтись

Усі діти ростуть і розвиваються по-різному. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не оволодів якимись пунктами в цих списках. Ви повинні помічати поступовий прогрес у розвитку своєї дитини. Якщо прогрес не спостерігається або дитина подає ознаки можливого відставання в розвитку, вам варто звернутись до педіатра.

Ознаки відставання в розвитку дитини в період від 3 до 4-х років:

·Дитина не може кидати м’яч, стрибати на місці або їздити на триколісному велосипеді.

·Дитина часто падає, їй складно ходити по сходах.

·Вона не може тримати олівець між великим і рештою пальців, не може перемалювати коло.

·У реченні використовує не більше трьох слів, плутає займенники.

·У неї часте слиновиділення та проблеми з вимовою.

·Дитина не може побудувати пірамідку з чотирьох кубиків і їй важко брати невеликі предмети.

·Боїться розлуки з батьками.

·Не цікавиться неструктурованими іграми, не грає в ігри «уявні».

·Не грає з іншими дітьми, спілкується тільки із членами сім’ї.

·Погано заспокоюється, коли гнівається чи засмучується.

·Не розуміє простих вказівок.

·Уникає візуального контакту.

·Противиться вдяганню, сну й відвідуванню туалету.

Також якщо ви помітили, що дитині важко справлятися з тим, що раніше в неї виходило, повідомте про це лікарю. Можливо, це перші симптоми порушення розвитку.

У другому півріччі доцільно спонукати малюків до певної самостійності. Важливо вчасно помітити намагання дитини виконувати самостійно ті чи інші дії та підтримати позитивною оцінкою незалежно від результату. Ініціативні дії дитини, навіть якщо вони закінчуються невдачами, є свідками активності. Дитина, якій цікаво, яка відчуває певну свободу, швидше стає самостійною. Численні заборони, негативні оцінки, примушування для дітей цього віку психологічно недоцільні. Краще ті чи інші успіхи дитини порівнювати тільки з її власними минулими і майбутніми результатами ( Вчора ще не вмів, а сьогодні вже навчився), а не з результатами інших дітей.

З розширенням досвіду, досягненням успіхів у різних видах діяльності, переживанням позитивних та негативних оцінок з боку рідних та інших значимих дорослих у дитини формуються стійкі риси поведінки, почуття гордості (власної гідності) і сорому, особистісне ставлення до оточення – до дітей, дорослих, предметного світу, природи, до самого себе, певні потреби, мотиви діяльності. Це дає підстави називати дитину 4-го року життя особистістю, що росте, розвивається, ускладнюється, удосконалюється.