Поняття «Hidden curriculum»
Формальна навчально-виховна програма — це нормативний документ, в якому окреслюється коло основних знань, умінь і навичок, що підлягають засвоєнню для кожної дитини.
Неформальна (прихована) навчально-виховна програма — ідеї, цінності та переконання, що транслюються в навчально-виховному процесі.
Прихована навчальна програма — це:
- знання, які надаються неофіційно і, як правило, ненавмисно в системі ЗДО;
- неписані правила і невисловлені очікування, неофіційні норми, моделі поведінки і цінностей.
Складові прихованої навчальної програми:
- Правила.
- Ритуали.
- Інструкції.
Ми знаємо, що дитячий садок діє за принципом, який даний нам зверху – формальна освітня програма, розроблена Міністерством освіти. Вона формується зверху, за допомогою панівних елементів системи, де і зберігаються стереотипи будь-якого виду. Протягом всього існування інституту освіти формальна програма змінювався відповідно до змін умов життя, або так званим прогресом.
Можна знайти багато визначень поняття «прихований» навчальний план. Ми розуміємо під ним ті дії, які усвідомлено/неусвідомлено, за допомогою вербальних / невербальних установок формують образ «Я» дитини в суспільстві за допомогою впливу садочку, її колективу і трактування навчальних програм. Життя, розвиток і впровадження «прихованого» навчального плану залежить від суб’єктивної сторони. Тобто, від особистості вихователя/виховательки, і від дитини як такої, яка сприймає інформацію.
Але більше, звичайно залежить від оточення, ніж від дитини. Потрапляючи в будь-який соціальний інститут, ми не оцінюємо порядок, який там встановлено, бо ми його вважаємо природним. Сім’я є першим таким соціальним інститутом. Ми просто приймаємо його правила і слідуємо загальноприйнятій течії. Незалежно від того утискає нас щось чи ні.
Е. Ярська-Смирнова, одна з дослідниць прихованого навчально-виховного плану, визначає «прихований» навчальний план в трьох складових. По-перше, організація самого закладу, ґендерні відносини на роботі, ґендерна стратифікація виховательської професії. По-друге, сюди відноситься зміст занять та ігор, а по-третє, стиль викладання. Ці три виміри прихованого навчально-виховного плану не просто відображають ґендерні стереотипи, але і підтримують ґендерну нерівність, віддаючи перевагу чоловічому і домінантному і недооцінюючи жіноче і нетипове.
Вам, як батькам, потрібно звернути увагу на те, що скільки б ви не розповідали дітям про навички здорової комунікації або толерантність, якщо ви самі маєте інші переконання в житті та не застосовуєте ці навички, то вас будуть наслідувати. Якщо ви маєте один стиль комунікації, а будете навчати іншого — це все одно буде помітно. Саме тому починати потрібно з себе, і перше, що треба зробити — забути про “це всі знають” та “саме собою зрозуміло”.
Техніки для розвитку критичного мислення
Техніка “5 чому”.
Ця техніка дозволяє проаналізувати проблему та навіть знайти першопричину появи цього твердження. Коли ви спіймаєте себе на якомусь переконанні — спробуйте знайти його коріння.
Аналіз полягає в 5 запитаннях “Чому?”, кожне з яких ставиться до попередньої відповіді.
Проблема: дівчата під час гри повинні надавати перевагу іграм з посудом чи ляльками.
- Чому: в дорослому житті жінки частіше використовують ці навичку ніж будівництво чи водіння транспорту.
- Чому: так склалося історично, що на жінку покладена відповідальність нести побут.
- Чому: бо жінкам не дозволяли брати участь в суспільному житті та працювати.
- Чому: патріархальному суспільству це було невигідно.
- Чому: бо якщо жінка отримає вибір, вона більше не підкорятиметься чоловікам.
Ненасильницька комунікація.
Навички ненасильницької комунікації допомагають спілкуватись більш ефективно, розуміти емоції та потреби один одного і, відповідно, уникати конфлікту.
- Озвучте факт (конкретну дію, яку спостерігаєте і яка на вас впливає).
- Поділіться своїми почуттями.
- Висловіть потребу (те, що вам необхідно в даній ситуації).
- Сформулюйте прохання (закликайте співрозмовника до конкретних дій).
Наразі робота педагогічних працівників та батьків побудована на засадах патнерства. Тобто навчально-виховний процес є безперервним і не обмежується стінами ЗДО.
Будьте більш чутливими до дітей, і тоді вони будуть бачити, що так варто робити. Якщо дитина погано поводиться — потрібно знайти причину цих дій та вирішити проблему. Також необхідно створювати можливості для того, щоб дитина могла висловити свою думку, а ви вислухали її.