Що важливо для підготовки волонтерів, тих, хто приймає, та тих, хто переїжджає. Перше – «фізична безпека», те, що визначає життєвість – дітям і дорослим важливо знати, де вони будуть жити, що і де вони будуть їсти, де туалет, де спатимуть, де можна гуляти. Це буквально екскурсія новою місцевістю, новою будівлею, всіма приміщеннями. Які ресурси в доступі? На першому етапі особистих ресурсів замало.
Друге – «правила» – що можна, що не можна. Куди можна, куди не можна. Які традиції підтримуються, який режим.
Третє – «що можу робити сам» – пропонувати дії, якими людина може потурбуватися про себе: приготувати їжу, прибрати, допомогти волонтерам, допомогти тим, хто поруч. Будь-які дії за межею безпорадності повертають силу.
Четверте – «допомогти вибудувати комунікацію» – знайомитися та знайомити, залучати до життя громади, розповідати та пропонувати брати участь у існуючих традиціях, створювати спільні ритуали, давати доручення та підтримувати успіх у них. Розповідати про культуру, допомогти у вивчені мови. Просити розповісти про культуру свого народу, щоб зберігався контакт зі своєю культурою та ідентифікацією.
П'яте – «підтримка психологічна» – вона ведеться паралельно. Для дітей тут потрібні фарби, фломастери, олівці, крейда, пластилін, те, з чого можна робити будиночки, маленькі іграшки, папір різнокольоровий, подушки, тканини. Дітям важливі: розклад дня, підтримка рутини і правил, вивчення нових правил, допомогти встановити контакти з тим, хто поруч, та з тим, хто залишився, слухати, відповідати на запитання, бути готовими до того, що питання повторюватимуться, що дитина звинувачуватиме батьків у тому, що сталося. Можуть бути будь-які емоційні реакції. Дати можливість відчути, що у них зараз є своє, про що вони можуть сказати «мій/моя». Треба робити нові фото в телефоні, дивитися старі, бавитися та гратися.
